АРХАНГЕЛЬСЬКИЙ СТАРОСТИНСЬКИЙ ОКРУГ

   У 1781 р. на лівому березі річки Інгулець при балці Кущевська Кобильня, поміщиці обер-кригс комісарші Павловій виділили 12 000 дес. землі (Гергелева Пустош). У 1795 р. поселення зафіксоване як Архангельське/Борозна, де проживала 461 ревізька душа. Вони користувалися 6 915 десятинами придатної землі та 4 485 десятинами, залишеними в оброк. Підтвердженням заснування селища в другій половині XVIII століття є поодинокі надмогильні камені місцевих цвинтарів з датами від 1780 до 1790 років.                                                                                                             

    На початку ХІХ ст. пустош була повернута до казни і стала заселятися вихідцями з Чернігівської та Полтавської губерній. Новозаселене казенне поселення згадується у 1810 році як Борозна з паралельною назвою Архангельське. Малоземельні та безземельні селяни, нащадки козацьких традицій, що ховались від переслідувань, також заселяли землі півдня України.

  Селяни були включені до реєстру казенних (державних), займались переважно землеробством. Промисли в селі почали розвиватися в другій половині ХІХ століття. Тоді вже село мало досить розвинену структуру у своїй окрузі. Населення з 1790 чоловік у 1853 році зросло до 3800 чоловік у 1884 –1890 роках.

Одним із перших ремісничих училищ Російської імперії було Архангельське, що відкрилось у 1884 році. Готували в цьому навчальному закладі слюсарів та ковалів. Асигнування від Херсонського земства були значними, тому училище мало спеціально збудовані приміщення, обладнані механічним двигуном, гарний інструмент для практичних занять. Крім того, учні отримували допомогу в розмірі від 3 до 6 карбованців на місяць. За статистичними даними на 1 січня 1913 року в училищі навчалося 60 чоловік віком від 14 до 20 років, але бажаючих було набагато більше.  

  У 1830 році була освячена Архангело-Михайлівська церква, яка у 1893-1895 роках побудована заново. Ця споруда протягом свого існування була найвеличнішою церквою півдня України. В її будову вкладено 45 000 царських карбованців, що було дуже значною сумою на той час. Церква мала форму хреста і сягала в довжині своїй 70 метрів, ширина в притворах 15 метрів. А куполи піднімали до небес свої хрести на висоту 45 метрів. Храм був збудований з місцевого білого вапняку, зводи - з одеського жовтого ракушняку. Єдина за своїм архітектурним виконанням, церква мала всередині дорогі ікони, пречудовий іконостас, дуже багату ризницю з усіляким церковним скарбом. Проіснувала 39 років, була знищена комуністичним сталінським режимом у 1934 році (купол), майно церкви – золоті та срібні вироби – пограбовані, стіни руйнувались до 50-х років ХХ століття.  Згадуваний  в історії останній настоятель цього храму о. Костянтин Пароконєв належав до “іосифлянських” священиків Істинно-Православної (Катакомбної) церкви і був до січня 1931 року в селі, після чого репресований. 

  У 1911-1913 роках Архангельське досягло свого найбільшого розквіту, число жителів сягнуло 6 000 чоловік і з 1 січня 1913 року Архангельське стає волосним центром. З 1878 року працювала земська лікарня на чолі з лікарем. Крім нього ще 2 фельдшери, акушерка. Діти села ходили у церковно-приходську 3-класну школу та земські: центральну 6-ти класів, піщанську 4-х класів, горянську 4-х класів. У селі функціонувала метеорологічна станція, поштова станція, кредитне товариство, банк та 15 торгівельно-промислових об’єктів. Серед них млини та олійниці, кузні, черепично-цементний завод. Два парових млина мололи високої якості борошно. Була ще й олійниця, що переробляла не тільки соняшник, а й давала конопляне масло, переробляла рижій, свиріпу на олію. На висотках навкруг села стояли вітряки – 15 млинів, що працювали від вітру. Село славилось своїми ярмарками та базарами, що давали значний прибуток у місцеву казну. Було встановлено 48 базарних днів протягом року, тобто щотижня. А найбільший прибуток в торгівлі приносили 4 ярмарки, що охоплювали навколишню округу на сотні кілометрів: «масляна» ( в лютому-березні), «вознесенська» (травень-червень), «усікновенська» (за тиждень перед церковним святом Усікновення глави Іоана Предтечі 29 серпня за ст. ст.) та «на Михаїла» (за тиждень перед днем св. Михаїла 8 листопада), найбільшою була листопадова. Вони давали основний прибуток селу. Так, у 1854 році на такій ярмарці було товару на загальну суму 28 тисяч рублів, продано на 12 тисяч. Для того часу це був дуже високий показник.

   Перша світова війна, революція, а за нею громадянська війна зупинили розвиток села. Радянська влада в селі була встановлена в січні 1918 року, проте військові дії змінювали владу від німецької окупації в березні 1918 року до самостійної української влади протягом грудня 1918 – лютого 1919 року, знову з березня 1919 року частини Червоної армії, яких змінили у липні 1919 року денікінські війська, а в січні 1920 року знову в селі встановили Радянську владу.

  В 1923 році в результаті адміністративної реформи с. Архангельське стало центром сільської ради Великоолександрівського району Херсонського округу. З 1924 року відкрилась друга начальна школа. В 1928 році в селі було створено 5 товариств по спільній обробці землі, які надалі реорганізовано у дві сільгоспартілі – імені Тельмана та імені Петровського. Насильна колективізація знищила господарників у селі, а розкуркулення та знищення селян шляхом голодомору є найстрашнішою сторінкою в історії села. Село Архангельське владою було занесено на «чорну дошку». За спогадами очевидців та за зібраними матеріалами тільки протягом півроку (осінь 1932 – весна 1933) у селі загинуло більше 360 чоловік. З архівних документів в селі зафіксовано 59 смертей за чотири тижні березня, відзначено факти людожерства. Втрати архангельців у Голодоморі 1932-1933 років за півроку перевищили втрати населення та полеглих земляків на фронтах за 4 роки Другої світової війни. З початком війни, у серпні 1941 року Архангельське було окуповане гітлерівськими військами. Перед самою окупацією у селі було створено підпільну групу на чолі з Ситником М.Я., яка повинна була вести боротьбу з окупаційним режимом. Через зраду одного з членів групу було викрито та арештовано. Після жорстоких побоїв 6 вересня 1941 року біля ст. Високопілля їх розстріляно фашистами. У 1943 році німецькі окупанти з поліцаями розстріляли активістів села Педченко П.Є., Великого А.Л., Івахненко О.І., невідомого аптекаря з донькою. Звільнено село було у березні 1944 року. На фронтах другої світової війни воювало 579 жителів села, 437 з них нагороджені орденами та медалями.

  З 1965 року село Архангельське було підпорядковане Високопільському району. З 1971 року віднесено до категорії селищ міського типу.

       12 червня 2020 року, у ході адміністративно-територіальної реформи, включене до складу Високопільської селищної громади Херсонської області.