ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

    З другої половини ХІХ століття, коли Південь України почав активно заселятися іноземними колоністами, в основному німцями, розпочинається інтенсивний розвиток і нашого краю. На той час на території нинішної Високопільщини, на берегах річки Інгулець вже існувало декілька українських сіл, де селилися вільні або збіглі селяни: Блакитне (зараз Зарічне), Борозна (зараз Архангельське), Іванівка Кочубея, Миколаївка Кочубея та Мар’їне.

фрагмент карти Херсонської губернії за 1869 р.

    Після відміни кріпосного права (1861 р.) у поміщиків не вистачало робочої сили і вони змушені були частину своїх земель продавати. Цим скористалися молочанські колоністи Пришибського, Гальбштадтського колоністських центрів Молочанського округу Мелітопольського повіту Таврійської губернії, нові покоління яких потерпали від нестачі земель. Так в 60-х роках XIX століття почалися хвилі вторинної колонізації — переселення вихідців із «материнських» колоній у нові місцевості, зокрема на територію Високопільщини. Таким чином землі, розташовані по обидва береги річки Інгулець, стали місцем компактного поселення німців-колоністів (на східному – 11 католицько-лютеранських, на західному – 17 менонітських колоній).

    Євангелістсько-лютеранські та католицькі колонії

Кронауцька волость  -   Високопільська волость                                                     (після 1914 року)

№ 1 к. Ейгенфельд   -   с. Суворівка (1942 - 1943  рр. - Deutschendorf, зараз у складі Іванівки) 

№ 2 к. Шенталь    -    с. Червонояр (зараз у складі Ольжиного)

№ 3 к. Ландау    -    с. Незламне (ран. Потьомкіне)

№ 4 к. Ебенфельд    -    с. Брусилове

№ 5 к. Фірстенталь   -   с. Любомирівка (зараз у складі Високопілля)

№ 6 к. Ніколайталь    -    с. Тополине, с. Нікольське

№ 7 к. Фірстенфельд    -    с. Князівка

№ 8 к. Кронау    -    сел. Високопілля

№ 9 к. Ейгенталь    -    с. Ольжине

№ 10 х. Занфельд    -    пос. Братське

№ 11 к. Ней-Мангейм    -    с. Мар’янівка (зараз у складі Високопілля)

х. Грінфельд    -   х. Кочубеївський (не іс.)

х. Гохфельд     -    х. Рузьський (не іс.)

х. Ветштейн   -    х. Досовський (не іс.)

х. Кнейслера   -   х. Зелений (не іс.)

№ 12 Ґнаденфельд  - Гнадівка (менонітська колонія), Благодатне

  Перші переселенці були не готові до наших природно-кліматичних умов. Не мали вони й необхідної кількості та якості землеробських знарядь праці. Ті, що привозили з собою, не відповідали місцевим умовам, адже південні степи являли собою цілину. Також часто потерпали колоністи від весняних паводків.

  Та досить скоро нові поселенці підкорили південні землі, й досягли значних успіхів в галузі агротехніки. Їм вдалося поєднати передовий європейський досвід з українськими реаліями, що в свою чергу призвело до інтенсивного розвитку господарства на півдні України.

   Поселення планували за зразком західноєвропейських колоній — прямі вулиці, централізована забудова, місце для церкви, школи, громадських споруд.

   Займались колоністи переважно землеробством. Вирощували пшеницю, жито, овес, ячмінь. Мали великі сади і городи, виноградники. Тримали багато худоби та птиці. Виготовляли вино, пиво та тютюн. В колоніях було багато ремісників різних спеціальностей, особливо пов’язаних з виробництвом сільськогосподарського інвентарю: вил, грабель, плугів, фургонів.