ПОЛЕГЛІ ГЕРОЇ-ВИЗВОЛИТЕЛІ

БАП ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
(15.05.1978 – 24.08.2022)

Народився у місті П’ятихатки Кам’янського району Дніпропетровської області. 

Під час повномасштабної війни став на захист України у складі 96 окремого механізованого батальйону. Проходив службу у званні молодшого сержанта.

Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Ольжине Бериславського району Херсонської області, де українські військові вели важкі бої з російськими окупаційними військами.

27 жовтня 2022 року Захисника з військовими почестями провели в останню путь та поховали на рідній землі. 

ГОРЮНОВ ЮРІЙ ВІКТОРОВИЧ
(08.02.1975 – 29.08.2022)

Народився в місті Ясинувата Донецької області. Після переїзду до Добропілля упродовж 1993–2006 років працював на шахті «Добропільська», де зарекомендував себе працьовитою, відповідальною та надійною людиною.

У мирному житті захоплювався стрільбою з луку та мав ІІ спортивний розряд із цього виду спорту. Рідні й друзі знали його як людину витримки, сили духу та твердого характеру.

У травні 2022 року став на захист України. Проходив службу старшим навідником гранатометного відділення гранатометного взводу 98 піхотного батальйону військової частини А1962. Серед побратимів був відомий за позивним «Філін».

Під час наступальних дій та бойового зіткнення з ворогом поблизу населеного пункту Ольжине Юрій отримав тяжкі поранення, несумісні з життям. 

Захисника поховали на кладовищі міста Добропілля з усіма військовими почестями. 

ГУПКА АНАТОЛІЙ СЕРГІЙОВИЧ
(28.09.1986 – 17.07.2022)

Народився у місті Марганець Дніпропетровської області. Після початку повномасштабного вторгнення став на захист України та проходив службу у складі Нікопольського територіального центру комплектування та соціальної підтримки у званні солдата.

Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Ольжине, де тривали запеклі бої з російськими окупаційними військами.

22 липня 2022 року Захисника провели в останню путь у рідному місті. Попрощатися з Героєм прийшли рідні, друзі, побратими та вдячні земляки, які схилили голови у скорботі та пошані до воїна, що віддав життя за свободу й незалежність України.

ДЕГТЯР ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
(29.04.1972 — зник безвісти 11.03.2022)

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації був призваний за загальною мобілізацією 26.02.2022 року Саксаганським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Проходив службу у складі військової частини А1962 на посаді навідника піхотного відділення піхотного взводу піхотної роти 96 піхотного батальйону 60 окремої піхотної бригади у званні солдата.

11 березня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ольжине Херсонської області зник безвісти. Тривалий час вважався загиблим, однак згодом його статус було змінено на «зниклий безвісти» на підставі офіційного сповіщення військової частини.

Світла пам’ять і надія на встановлення долі Захисника залишаються у серцях рідних, побратимів та всіх, хто чекає на повернення українських воїнів.

ЗАХАРЧЕНКО ВІКТОР ВІТАЛІЙОВИЧ
(07.08.1968 – 08.07.2022)

Народився в Кривому Розі.

Служив у званні сержанта, ставши на захист своєї держави під час повномасштабної війни.

Життя Героя обірвалося в районі села Ольжине під час виконання бойового завдання. 

КАРПОВИЧ АРТЕМ МИХАЙЛОВИЧ
(01.04.1998 - 11.03.2022 )

Народився у Кривому Розі. Навчався у Криворізькому ліцеї №49. Ще з юності мріяв стати військовим, брав участь в АТО, а з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України.

Свій останній бій Артем прийняв 11 березня 2022 року поблизу Ольжиного на Херсонщині, захищаючи підступи до рідного міста.

ЛОКТЄВ ОЛЕКСАНДР БОРИСОВИЧ
(18.03.1979 – 03.09.2022)

Народився у Кривому Розі. Навчався у школі №113, згодом закінчив Криворізький гірничий технікум. Понад 20 років працював на Криворізькому металургійному комбінаті.

Ще у 2014 році став на захист України, брав участь в АТО на Донеччині. З перших днів повномасштабного вторгнення знову добровільно вступив до лав Збройних Сил України та боронив рідний край у складі 60-ї окремої механізованої бригади.

Свій останній бій Олександр прийняв 3 вересня 2022 року поблизу села Ольгине Бериславського району Херсонської області під час штурму Високопілля. Загинув унаслідок мінометного обстрілу.

Рідні та друзі пам’ятають його щирою, доброю і життєрадісною людиною. Він захоплювався спортом, велоподорожами, любив гори та завжди підтримував близьких. За мужність і службу був нагороджений низкою відзнак, зокрема нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня посмертно.

МАЛЕНЬКИЙ ОЛЕКСІЙ БОРИСОВИЧ
(03.11.1980 – 01.09.2022)

Народився у Кривому Розі.

Під час повномасштабної війни став на захист незалежності та територіальної цілісності України. Проходив службу у званні солдата.

Свій останній бій захисник прийняв 1 вересня 2022 року в районі села Ольжине.

НАУМОВ ОЛЕКСІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
(05.05.1964 – 29.08.2022)

Народився у місті Орджонікідзе (нині Покров) Дніпропетровської області. Навчався у школах №5 та №7, згодом здобув професію газоелектрозварювальника у ПТУ №50.

У мирному житті працював на гірничо-збагачувальному комбінаті та Нікопольському заводі феросплавів. Захоплювався спортом, писав вірші, любив українську мову, історію та творчість. Рідні й друзі пам’ятають його щирою, доброю та життєрадісною людиною.

З початком повномасштабної війни добровільно став до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі 96-го батальйону 60-ї окремої механізованої бригади на посаді молодшого сержанта гранатометного відділення. Мав позивний «Добрий».

Олексій Наумов загинув під час наступальних дій поблизу села Ольжине. Захиснику було 58 років.

Похований у рідному місті Покров. Посмертно йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покров» та нагороджено відзнакою «За заслуги перед містом».

НЕРУБЕНКО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

(09.06.1998-29.08.2022)

Народився в с. Каплунівка Краснокутського району Харківської області.  До 7-го класу навчався у місцевій школі. У віці 8 років у нього помер батько, у віці 14 років, після смерті матері, став круглим сиротою. Із 2012 року виховувався у сім'ї дядька. Навчався в Покровській ЗОШ І-ІІ ст. Коломацької районної ради Харківської області.

У 2014 році після закінчення 9 класу вступив до Липковатівського коледжу на Харківщині. Із коледжа пішов на військову службу. У 2018 році підписав контракт із ЗСУ.

Разом із сім'єю проживав у с.Носи Шишацької громади.

Із початком повномасштабного вторгнення росії 26 лютого став на захист України. Служив старшим сапером інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення. Мав звання старшого солдата.

Указом Президента України №569 від 8 серпня 2022 року нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Загинув під час виконання бойового завдання поблизу с. Ольжине Херсонської області внаслідок ворожого мінометного обстрілу. 

Похований у селі Носи.